У середині XIX століття в північно-східній горбистій  частині Львова за рогаткою, яка визначала межу міста, був пустир. У ті часи один львівський підприємець побудував на цій горі млин. Гора на цей момент була зовсім не заліснена і тут гуляли буйні вітри, які й хотів використати підприємливий господар. Але вітри у цьому місці схрещувалися з різних сторін таким чином, що завжди ламали крила вітряка. Тож господар врешті відрікся від свого млина і залишив на цій горі порожню будівлю. Після цього місцеві мешканці твердили, що тут поселився диявол, який використовував вітряк для своєї диявольської мети.   

Близько 1884 року залишки «чортівського» млина розібрали, засипали піщані і глиняні кар'єри, упорядкували доріжки, що звиваються на схилах розлогих ярів, а це місце почали засаджувати деревами: смереками, соснами і березами. Так виріс гарний Личаківський парк, а на згадку про «чортівський» млин нижче від парку ще на початку XX століття була вулиця Вітрякова.